Розділ «Рейс поза розкладом»

— То звідки ж усе-таки подробиці щодо Краля? Чи твій дух незримо супроводив нас у мандрах лісами?

Ілка на мить уповільнила крок:

— Якщо ти згоден вважати онда духом, нехай буде так. Які ще запитання турбують ваш світлий розум?

— Мій просвітлений розум бажає знати, хто придумав витівку з «героїчною» втечею з мерії?

— Не я, — запевнила Ілка. — Найвірогідніше, сам Ледок.

— А Краль?..

— А в Краля домовленість із Ледоком, вірніше, обмін. Твою голову на мою голову. «Спокійні» схопили мене ще біля бази Норина, та Ледок не хоче псувати стосунки з моїм дядечком: на Кралеві зуби поламав не один шеф служби спокою.

Поставити наступне запитання я не встиг: щось довгасте, волохате й брунатне виринуло з заростів, промчало вихором, відразу опинилося з іншого боку й на звершення впало мені на плечі та огорнуло їх зі щільністю коміра, який скучив за господарем. Я сів. Серце, що підскочило досить високо, повільно ставало на місце.

— Ну і йолоп же ти, Кире!

— Кир-ря, — проворкотів бараноїд, влаштовуючись зручніше.

— Це Кир, — пояснив я здивованій Ілці, — мій другий пілот — великий оригінал. То про що ми говорили?

— Гелітер!

Над верхівками дерев справді ковзнула сіра тінь гелітера.

— Він привів «спокійних»!

«Кир? Нісенітниця! Кирчику, але навіщо тобі нашийник? Невже я так переконливо іменував бараноїда собакою, що повірив навіть Ледок?!»

Я стягнув з його шиї туге кільце, якщо передавач є, то його застромили саме туди, Ілка відразу вихопила його в мене з рук і сховалася в кущах. Виринула звідти буквально через хвилину:

— Нехай поганяються за ляпаком! Я добряче налякала бідолаху, й він бігтиме досить довго.

Виборсавшись із того клубка колючок, куди мене всадовив бараноїдів захват, я обтрусився з досить розумним виглядом.

— Раз вони розпочали пошуки, значить, Краль уже повернувся й виявив пропажу, — зітхнула Ілка.

— Виходить, нам треба бігти швидше? — спитав я, досить бадьоро.