— Справді? — моє визнання, здається, ії трохи втішило.
— І чим же? Невже серце?
— Виразка совісті.
— І як, вирізали?
— Що?
— Виразку.
— Намагалися совість. Але я не дався.
Магда дивиться вже з тою звичною іронією, знищувальною і якоюсь наче теплою, заохочуючою, від якої мені завжди, а останнім часом особливо, хотілося втекти світ за очі.
— А в тебе вона була, совість?
— Під печінкою.
— І на неї витікала жовч. Бідолашна совість.
Я не відповідаю. Мені розхотілося фехтувати словами.
— Вибач, поспішаю, — кажу,
— Чому ти не подаєш на розлучення, Андрію?
— А ти?
— У тебе був би солідний аргумент. Дружина покинула, така-сяка, а я б не заперечувала.
— Ти не така-сяка. І взагалі…
— Що — взагалі?
— Я ще почекаю.
— Я не повернуся. Та й ти цього не хочеш. Не хочеш, правда ж?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Камінь посеред саду» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА ПОВЕРНЕННЯ“ на сторінці 6. Приємного читання.