Розділ «ПАРОДІЇ ЕПІГРАМИ»

В класі був я за учня і автора,

ще не знав, що то — кома й тире.

Та зате ж виростав у редактора,

шикувався в квадрати, в каре.

Я пописував оди і вірші

і писав їх щодня до зорі.

Хай були вони трошечки гірші,

ніж читав я колись в букварі.

Я до блиску виводив їх тушшю,

хай невправні і рима, й рядок.

І втішав розхвильовану душу:

це в майбутнє упевнений крок.

Перетерпить усе стінгазета,

бо вона ж — і шкільна і моя,

тільки б мала свойого поета —

вже з надіями — наша сім'я.

Я не знав, що за мною вже натовп:

— Слава, слава поету, агей!

А моя однокласниця Ната

з мене прямо не зводить очей.