Розділ «Павло Мисько ЕРПІДИ НА ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ»

- Іди геть… Іди геть… — повторив чоловічок. І заговорив виразно, навіть без бриніння: — Інформацію зрозумів… Привітання вам, житель Землі! — По-нашому заговорив!

— Здоров, коли не брешеш… — розгублено відказав Ваня — отак, як любив говорити дід Гордій. І схаменувся, сказав уже привітніше: — Добрий день вам! Так ви… це… звідти-и-и? — показав пальцем угору. — Ви, значить, не метеорит?!

— Звідти, з навколоземної орбіти. Там наш корабель залишився… А що це за звір ухопив мою ногу зубами? І що він сказав?

— Хе, та це Жучок наш, собака. І собаки не говорять, — вперше несміливо всміхнувся Ваня.

— У кожного звіра, пташки — своя мова. Навіть у рослин. Мій братик Ерпід-два розуміє їх, може розшифрувати. А я розумію їх тільки трохи, в мене закладено іншу програму — вивчення людей.

— Так ти що — Ерпід-один? — зовсім осмілів Ваня.

— Так. Ця назва скорочена… Як це… Абревіатура! А повністю — Електронний робот-поліглот ізольованої дії.

— Глот — значить ковтати, зрозуміло.

- Інформацію сприйняв неправильно. Поліглот — не вашою мовою. А означає те, що я знаю всі мови землян.

— Усі-всі?! Дудки, такого не може бути!

- Інформацію не зрозумів. Дудки — музичні інструменти. У сполученні зі словами “такого не може бути” дають неправильну інформацію.

— Я хотів сказати, що ти вигадуєш… Ну, сам даєш мені неправильну інформацію, — перейшов на мову робота Ваня.

— Я не можу дати більше того, що утримується в моїй електронній пам’яті. А те, що є, - істина.

— А наш Льоня казав, що в Африці та Індії ще й тепер знаходять у джунглях такі племена, які говорять цілком незрозумілими мовами.

— Питання: хто є Льоня?

— Брат мій, у восьмому класі вчиться. — Ваня заспокійливо погладив Жучка, бо той знову хотів кинутись на Ерпіда. Може, не сподобалося, як чоловічок вимовляє ім’я Льоні?

- Інформацію зрозумів. Уяви свого брата… Уявив?

— Ага-а…

— Так… Так… І я його бачу. Але ж він більший за тебе!

— Бо він у восьмому класі, а я в третьому. А дорослі люди ще більші.