Над козадьким порогом

Високо пiдкинув кат угору свою блискучу сокиру, i покотилася голова славного сина України додолу.

Почувши про страту Сулими, вдарили руками об поли тi, що продали свого гетьмана. Як Христа продав Iуда… Одурив їх Конецпольський, сказавши, що й волос не впаде з голови Сулими, одурив вiн їх, обiцяючи й права, й ласку короля… нiчого не придбали вони за свою зраду. Кров же сулими справдi не минулася полякам дурно: помiж реєстровими козаками почалося велике ремствування на польську неправду й утиски, i через дванадцять рокiв, при початку повстання Хмельницького, всi казаки: i запорозькi, й реєстровi - одностайно стали за права й воля свого народу.

Плакали й тужили запорожцi, вертаючись з України човнами повз Кодацький порiг без того, з ким за невеликий час, до того ж такою славою зруйнували Кодак, а разом з козаками тужив i голосив порiг Кодацький, сумуючи, як i зараз, про розбрат помiж дiтми України.

Не один ще раз пiсля того Кодацька фортецiя переходила з рук до рук, не один ще раз Кодацькi скелi умивалися гарячою кров'ю, аж поки, нарештi, зникло тут все: i вибухи гармат, i гомiн бойовища, й пiснi волi… I лишився тiльки один живий свiдок давнiх подiй - порiг Кодацький, що й досi тужить за дiтьми волi та спiває про минуле.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!