TextBook — Здрастуйте, бабусю! — сказала вона, побачивши мене. — А де Сашко?
Я покашляв по-старечому, змахнув фартухом кришки зі столу й відповів:
— Немає, донечко, немає. Десь побіг, шибеник, схопився й вибіг, я й не побачила коли…
— А чи скоро він прийде, бабусю?
— Не знаю, серденько, не знаю… — змінивши голос під бабусин, продовжував я вести роль, — хіба він мене слухає… Чого ви його там у піонерах не навчите слухатись матері?
Валеріан Дмитрович та й сам автор ледве стримувалися, щоб не розсміятись. А Сашко, за своєю звичкою, уже підроблявся в голосі і манерах під тих людей, про яких розповідав.
— А ми вчимо, бабусю, і Сашко ваш, хоч і не зовсім, а все-таки дисциплінований піонер. Ми його думаємо наступного року в комсомол передавати.
— Такого шибайголову в комсомол? Та хіба рада дружини його рекомендує? Мабуть же, не рекомендує…
— Ой ні, бабусю, я вже говорила на раді, і там усі за вашого Сашка.
— Усі за мене?! — закричав я, не тямлячи себе з радості, і Катруся відразу впізнала, що це не бабуся, а я, Сашко, тільки в бабусиному платті й хустці…
Я схопив Катрусю за руки й закружив навколо себе.
— Ха-ха-ха… Ха-ха-ха… — реготала Катруся.
— Ха-ха-ха… — реготав я.
— Ха-ха, ха-ха… — промовляв Ласун у клітці, хапаючи дзьобом за дротини, — Сашко — Орина!.. Сашко — Орина!..
— Що це він говорить? — спитала Катруся. — Яка Орина?..
Нікому чужому нізащо не сказав би я, але Катрусі признався за те, що вона проговорилась мені про комсомол. За такі слова не можна було її обманювати. Я засвітив електрику і розповів Катрусі все.
Сашко промовляв швидко, немов боявся, що ми перестанемо його слухати і йому не пощастить доказати.
— Навіть Ромка і Юрчик не знали про те, що я буду на маскараді Ориною Родіонівною… Я забув сказати вам, що Юрчик повернувся додому і по-старому захоплюється своїми ящірками і гадюками. В гуртку юних натуралістів вони виводять якихось лялечок, і мало не щодня йому треба бувати в Палаці піонерів, за чимось стежити, щось записувати. А в Ромки — музика. І всі ми вже в шостому класі. І роботи в нас багато. Нам завжди ніколи. І тоді було ніколи, але ми готувались до новорічного маскараду. Навіть Женя готувалася…
— Виходить, вона одужала? — спитали ми.
— Тепер вона вже зовсім здорова, — відповів Сашко і раптом, відразу забувши про маскарад, заговорив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сашко» автора Смілянський І.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГА РОЗМОВА ВТРЬОХ“ на сторінці 3. Приємного читання.