Так і сказав: «Перевірений партизан».
Обіймаючи мене на прощання, він промовив:
— Ти молодець, синку, добрий з тебе буде партизан. Такий у мене синок був, та нещодавно потрапив у лапи до гестапівців, отут, у цьому містечку.
— Його скарали? — вигукнув я, вражений.
— Скарали, синку… І вийшло так, що і врятувати його я не міг.
— Треба помститися! — вигукнув я.
— Я помстився… Тяжкої помсти завдав я фашистам, пам’ятатимуть мого Славка! Рушай же здоров, синку! — сказав він мені і, обійнявши, поцілував мене, а потім зняв з руки годинника і подарував мені: — Нехай буде тобі на згадку про мого Славка, який по-геройськи загинув за нашу Батьківщину. Гестапівці не видерли з нього й слова про партизанів.
— Я їм теж буду мститись! — вигукнув я.
— Бережи себе, синку, ти зараз маєш завдання і повинен його виконати, що б там не було.
Він попрощався з усіма й пішов кудись у ніч, яка враз проковтнула його.
Як мені шкода було цієї людини, що зазнала такого горя! Я не знав, чим би допомогти йому. І тут я вирішив мститися за смерть Славка фашистам, мститися жорстоко, не мати ніякого жалю до ворога… А годинник, подарований мені Бородатим, я носив з гордістю, хоч майже нікому не міг признатися, за що мені його подаровано.
І я радів, що маю нове відповідальне завдання, небезпечне для мого життя, але потрібне для життя інших радянських людей — і для дорослих, і для дітей.
На залізниці вже знову почали ходити поїзди. Вранці я вийшов з дому Семена Порфировича, щоб повернутись до Києва.
КВІТИ ВГОРУ…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сашко» автора Смілянський І.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕПЕР У НЬОГО БОРОДА“ на сторінці 6. Приємного читання.