— То хто ж?
Людота махнув ухильно рукою.
— Не речеш, то й не речи, — примирливо сказав Стоян.
Але Людота мовив:
— Київський князь.
— Гатило?
Старий коваль ще раз виважив меч у правиці;
— Хіба Гатило. — Й тут-таки поцікавився: — Хто ж бив молотом тобі?
— Та-а, ніхто. Сам.
— А далій не вб'єш, — проказав коваль.
— Пощо?
— Бо далі треба вдвох.
Людота зітхнув.
— Скілько ж віншує тобі князь по мечі? Гривну?
— Ні.
— А скілько ж? Дві?!
— Ніскільки.
— Пощо?
Людота сів на високому порозі кувачниці й важко замислився, й старий Стоян довго чухав потилицю, поки дочекався від нього слова. Й те, що почув, уразило коваля дужче, ніж уразила б Перунова громовиця в стичні.
— Їв землю-м Гатилові здобути йому Юрів меч.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Меч Арея» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МЕЧ АРЕЯ“ на сторінці 90. Приємного читання.