Розділ «Від видавництва»

З першої ж сторінки роману Ви опиняєтеся в незвичайній мовній стихії. Мова історичних творів — це завжди авторський вибір. Чи відтворювати давні події цілком сучасною мовою, чи ж насичувати її елементами архаїки? Чи використати мовне багатство діалектів? Це — майже ювелірна праця, адже мова твору повинна залишатися і образною, і органічною, і зрозумілою.

Звичайно ж, ніхто не годен сказати достеменно, якою мовою говорили наші предки в IV ст. н. е., — з тих часів знаходимо лише кілька записаних слів у творах давніх авторів. Проте немає сумніву в тому, що сучасна мова, й особливо діалекти, які зберігають чимало архаїчних рис, є нащадками попередніх епох. Тому й можливе використання мовних засобів сьогодення для створення особливої атмосфери історичного роману.

У творі Ви зустрінете певну кількість застарілої лексики, для кращого розуміння якої пропонуємо скористатися словничком наприкінці книжки. Але, крім того, є й чимало суто фонетичних діалектизмів і архаїзмів. Наприклад, для того щоб виявити неоднорідність слов'янського моря народностей, Іван Білик звернувся саме до фонетики. Тому й подибуємо діалектні варіанти таких знайомих слів: муж — між — мунж; полохта — плахта; хчеш — хочеш; боронь — брань (битва); местися — мститися; полуніч — північ; возход — схід; секіра — сікира — сокира; крульство — королівство; вил — віл; кинь — кінь; глава — голова тощо. Частина архаїзмів ніби прояснює внутрішню будову слова, його походження: злюб (шлюб, від любити), присьпа (призьба, від присипати), медвідь (мед відає), полоття (плаття, від полотно), горнчар (від горня), боднар (від бодня), част (чаща, від частий) і т. ін.

Зустрінуться й давні граматичні форми: в себе місто, (вмісто себе, замість), чого сте хочете; звідукуду єсте, сього ж дні, не маю хоті тощо. А чудові народні фразеологізми: почало і кінчало, закон і покон, прийшов мій духодав; усі ці соковиті: небалака, різень сала, нивиця, кітка, рячитися, шпаркий, стега (пор.: стежка)!

Читайте і насолоджуйтеся!