TextBook Літо без осені: Лірика
Дід усміхався
Хаті, городові.
А на прощання — вірші читав.
(Все-таки склав!).
Люди кахикали,
Віями кліпали.
Ганна, та, що бухгалтером,
Навіть заплакала.
А мати —
Без умислу злого:
«Дивний, їй-богу!»
XIIIА десь через місяць
Діда Штефанка не стало.
Як хоронили, пісню співали:
«Спить заколисаний ліс.
Дихає вітер із поля.
В землю корінням вріс,
Наче тополя…»
Як не старався дядько–сусід
Всім пояснити, що пісня його, —
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Літо без осені: Лірика» автора Чубач Г.Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тільки пісня“ на сторінці 38. Приємного читання.