Літо без осені: Лірика
«Може, віти — не віти…
Може, квіти — не квіти…
Може, все це лиш пам’ять
Всім,
Хто згас до пори?»
Батьківщина
Вже стільки слів тобі хороших
Усі поети присвятили.
А я понині в тебе про́шу,
Щоб ти за те мені простила,
Що я в тяжкому
Сорок шостім
Твоє колоссячко носила.
А ще:
Коли писати вчилась,
Не підбирала рими строго.
І, як навмисне, напросилось
До твого імені святого
Таке просте собі — «кофтина».
Так, як уміла, так писала
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Літо без осені: Лірика» автора Чубач Г.Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нічого просто“ на сторінці 2. Приємного читання.