— Гей, гей! Колишній друг також. А в твоїй охочекомонній сотні хто сотником?
— Половка.
— Хто? Половка? Гриць Половка?
— Так.
— Запорожець?
— Так.
Незнайомий став ходити сюди й туди по малій хижині, довго не відзиваючися словом. Новина, видно, заскочила його, бо але рука йому дрижала, коли стирав сльозу з лівого ока. Кінець-кінцем опанувався і спинився перед Дужим.
— Правду ти кажеш? Ти знаєш, хто Половка для мене?
Дужий переступив із ноги на ногу.
— Як мені знати, коли я не знаю, хто ти є, пане?
Незнайомий повернувся до своїх людей і кивнув головою.
Тоді до Дужого підступив чоловік малого росту, з широким носом, скісними очима і промовив доволі чистою українською мовою:
— Схили голову, козаче. Це є гетьман його королівської милости Війська Низового Запорізького — Семен Забуський.
Так падають старі дуби
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Полковник Данило Нечай. Том 2» автора Радзикевич В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Що полковник сказав би?“ на сторінці 4. Приємного читання.