В Країні Сонячних Зайчиків

Подзьобане вiспувате обличчя Анема вмить налилося кров'ю, очi вирячились.

- Не я... Не я...- прохрипiв вiн.- Август...

Вiд натовпу метнулася червона перука - Рудий Август кинувся навтiки.

Стороженко випустив з рук Анема, який м'яко ляпнувся на пiдлогу, i кинувся за Рудим Августом. Чак побiг за ним.

- Не треба!.. Не треба!.. Не треба! - бiжачи за Стороженком, благальне повторював Чак.- Ви ж себе погубите!.. Не треба!..

Але Стороженко не слухав його.

Рудому Августу вдалося вiдiрватися вiд переслiдування (Стороженко через покалiчену ногу не мiг швидко бiгати). Август десь зник.

- Не треба! Прошу вас! Не треба! - продовжував благати Чак.

Але Стороженко аж тремтiв вiд лютi.

Вiн кидався то в один, то в другий бiк, рвучко розчиняв якiсь,дверi, зазирав у рiзнi одному йому вiдомi закутки. I нарештi...

- А-а-а!

Не знаю, хто це закричав - чи Стороженко, чи Рудий Август... Рудий Август зiщулився, забившись у куток тiєї самої комiрчини, де пересиджували до початку вистави Стороженко з Чаком. Вiн пiднiс догори руки i впав навколiшки.

- Нi! Нi... Це не я! Не я! Це - Анем! Вона знехтувала ним, не прийняла його залицянь. I вiн... щоб помститися... Пообiцяв за великi грошi... Павлину.. справжнiй смертельний номер...

-I ти?! За грошi?!..

-Нi!.. Нi! То вiн! Усе вiн!.. Я ж маленька людина...

-Брешеш!..- люто зашипiв Стороженко,замахуючись.

- Ай! - смикнувся Август, увiбравши голову в плечi.- Не вбивай! Не вбивай мене! Я... я тобi загадку зараз, секрет один вiдкрию. Великий секрет! Вiк менi дякуватимеш. Клянусь! Правду кажу!.. Святий хрест! - Вiн швидко перехрестився. - Уб'єш мене - разом зi мною секрет загине. Секрет, який усiх клоунiв свiту може зробити щасливими. Святий хрест, правду кажу! Перед смертю не брешуть! - Вiн знову перехрестився. Пiднята рука Стороженка завмерла.

- Тiльки... тiльки хай вiн вийде,- кивнув Август на Чака.- Лише тобi, тобi одному...

Стороженко глянув на Чака i, наче вибачаючись, кивнув.

Чак вийшов.