Чудеса в Гарбузянах

— Нащо?— здригнувся Марусик.

— Як «нащо»? Тепер ти загадуй. Тільки гляди, не так, як я...

— Та... Не треба. Не хочу я...

— Як це не хочеш? Це ж, можна сказати, через тебе усе заварилось. Я ж хотів викинути, пам'ятаєш. А ти... Ні, візьми! Тільки дивись: не забери з магазину все під віничок. Не будь жаднюгою,— і Сашко Циган силоміць сунув жаб'ячу лапку Марусику в кишеню.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

в якому наші герої переконуються, що дорослі — дуже складні люди. На Бамбурах знову співи.

Вони враз нашорошили вуха. їм здалося, що здаля крізь хащі до них продирається дикий кабан або якийсь інший звір.

Ламалися й тріщали гілки. Аж двигтіла земля під важкими швидкими стрибками.

Ближче... Ближче... Ближче...

Вони вже збиралися дременути навтіки, коли з кущів вискочив... захеканий Журавель.

— Ану тебе!— в один голос полегшено вигукнули хлопці.

— Ху! Ху! Ху!—пихтів, як компресор, Журавель, не в змозі вимовити й слова.

Нарешті він трохи одхекався і лише тоді видихнув:

— Оххх!... Там таке робиться! Таке робиться!.. Півночі мене допитували. Ніхто не спав. Матері голосять. Батьки з ліхтарями понад річкою блукають... А сьогодні зранку твій, Цигане, батько на мотоциклі в район мотонув. У міліцію.

— Ой-йой!— аж присів з переляку Марусик.— Що ж це буде?

Сашко Циган насупив брови:

— Та-ак!..

Потім зітхнув і спитав, наче без будь-якої цікавості, удавано байдужим тоном;

— А... а білета вже здали в ощадкасу? Не знаєш? Журавель якось дивно глянув на хлопців, сунув руку

в кишеню і витяг... лотерейний білет: