TextBook — Павле, стій! Куди ти пішов? Так, значиця, договорились?.. Та що ти там белькочеш? Кажи: приїдеш чи ні?
— П… приїду, — ледве видушив із себе батько й поплентався до хати.
“Згодився… — похолов Сашко. — Напоїв, злодюга, і таки вмовив…”
— О-ой са-ад-виноград-ад, кучерява вишня, — затягнув Шморгун, але зразу ж обірвав, духу, певно, не вистачило. Гикнув, аж голова схитнулася, звернувся до Сашка, що вкрай засмучений стояв оддалік: — Олежку, завтра в яр підете? Га?.. Чого мовчиш?.. На трясця він вам здався, той сад? Поки виросте, учобу покінчаєте. Поїдете в город. На вертольотах літатимете. У-у-ух! …Плювать тоді вам на нього з височини. Хах-хах-хах… Чи, може, тобі яблучок, грушок не хватає? То я принесу, єй-єй, принесу іще. їж, синочку, од пуза. Хах-хах-хах…
“Аби ти наївся та й не встав, паразит проклятий!..” — розлютився Сашко.
Рвонувся, щосили штурхнув п’яного од хвіртки, крикнув:
— Щоб ноги вашої більше в нас не було!
Сторож поточився й гепнувся під паркан з того боку, од вулиці. Вилаявся недобре.
Та Сашко вже не почув його лайки. Швидко защепнувши хвіртку, побіг у хату.
Батько лежав на ліжку, мов непритомний, звісивши додолу голову. Посеред кімнати валялося перекинуте відро. В хаті смерділо горілкою, цигарковим димом та цибулею.
Сашко вимочив ганчіркою воду, прибрав зі столу пляшку, склянки, недогризки цибулі і недокурки. Зняв з сонного батька піджак. Роззув.
Надворі споночіло.
Запалив світло.
По радіо передавали веселу музику. Вимкнув репродуктор, умостився з ногами на лаві.
Що ж тепер діяти? Сходити до матері, розповісти їй усе? Але чим вона зарадить? Тільки розхвилюється та й годі. Знову плакатиме… А може, до тієї самогонниці? Сказати, щоб не брала краденого. Еге, так і погодиться! Тільки наскаржиться потім батькові.
Ні, краще самого тата просити. Дуже, дуже проситиму. А якщо не слухатиметься, скажу: “Кину тебе і все. Піду до мами”. Тоді він, мабуть, послухається.
Ще довго сидів, думав — прокинеться батько. Та він спав як убитий. Один раз тільки перевернувся, замурмотів, застогнав і змовк.
Сашко загасив світло і, не повечерявши, ліг на лаві.
“Вранці поговорю”, — вирішив.
Батько потер заспане обличчя рукою, відкашлявся, поглянув на свої босі ноги.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Борис Комар. Вибрані твори [У 2 т.; Т.1]» автора Комар Б.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДИВАКИ Повість“ на сторінці 70. Приємного читання.