Розділ «ГАЙДАМАКИ»

Лихо мліє пе­ред ни­ми…

А за ко­за­ка­ми…

Та що й ка­зать? Ми­ну­ло­ся;

А те, що ми­ну­ло,

Не зга­дуй­те, па­ни-бра­ти,

Бо щоб не по­чу­ли.

Та й що з то­го, що зга­даєш?

Згадаєш - зап­ла­чеш.

Ну, хоч гля­нем на Чи­ги­рин,

Колись-то ко­за­чий.

Із-за лісу, з-за ту­ма­ну,

Місяць вип­ли­ває,

Червоніє, круг­ло­ли­ций,

Горить, а не сяє,

Неначе зна, що не тре­ба

Людям йо­го світу,

Що по­жа­ри Ук­раїну

Нагріють, освітять.

І смерк­ло­ся, а в Чиг­рині,

Яку до­мо­вині.