Розділ «ГАЙДАМАКИ»

Невеликих взяв на плечі

І, по­зад ба­за­ру,

Через мерт­вих пе­рес­ту­па,

Криється в по­жарі За костьолом.

Хто ж це та­кий? Ґонта, го­рем би­тий,

Несе дітей по­хо­ва­ти,

Землею нак­ри­ти,

Щоб ко­зацьке ма­ле тіло

Собаки не їли. І тем­ни­ми ули­ця­ми,

Де мен­ше горіло,

Поніс Ґонта дітей своїх,

Щоб ніхто не ба­чив,

Де він синів по­хо­ває

І як Ґонта пла­че.

Виніс в по­ле, геть од шля­ху,

Свячений вий­має

І свя­че­ним ко­па яму.

А Умань па­лає,

Світить Ґонті до ро­бо­ти

І на дітей світить.