Розділ «ГАЙДАМАКИ»

До са­мої ночі ляхів мор­ду­ва­ли;

Душі не ос­та­лось.

А Ґонта кри­чить:

“Де ви, лю­доїди? де ви по­хо­ва­лись?

З'їли моїх діток,- тяж­ко мені жить!

Тяжко мені пла­кать! ні з ким го­во­рить!

Сини мої любі, мої чор­ноб­рові!

Де ви по­хо­ва­лись? Крові мені, крові!

Шляхетської крові, бо хо­четься пить,

Хочеться ди­ви­тись, як во­на чорніє,

Хочеться на­пи­тись… Чом вітер не віє,

Ляхів не навіє?.. Тяж­ко мені жить!

Тяжко мені пла­кать! Пра­веднії зорі!

Сховайтесь за хма­ру: я вас не зай­мав,

Я дітей зарізав!.. Го­ре мені, го­ре!

Де я при­хи­лю­ся?”

Так Ґонта кри­чав,

По Умані бігав. А се­ред ба­за­ру,

В крові, гай­да­ма­ки ста­ви­ли сто­ли;

Де що за­по­па­ли, стра­ви на­нес­ли