Розділ «ГАЙДАМАКИ»

Все письмен­не ста­ло.

Вибачайте, що не вив­чив,

Бо й ме­не хоч би­ли,

Добре би­ли, а ба­га­то

Дечому нав­чи­ли!

Тма, мна знаю, а оксію

Не втну та­ки й досі.

Що ж вам ска­жуть? Ходім, си­ни,

Ходімо, поп­ро­сим.

Єсть у ме­не щи­рий батько

(Рідного не­має) -

Дасть він мені ра­ду з ва­ми,

Бо сам здо­ров знає,

Як то тяж­ко блу­кать в світі

Сироті без ро­ду;

А до то­го - ду­ша щи­ра,

Козацького ро­ду,

Не од­цу­равсь то­го сло­ва,

Що ма­ти співа­ла,

Як ма­ло­го по­ви­ва­ла,