Розділ «Сергій Жадан Динамо Харків. Вибрані вірші»

і густо лежатиме окопний пил

на сірому президентському френчі.

Коли ж виходячи, ніби зі сну,

й дивлячись в небо — тепле й зелене,

перш ніж знову піти на свою війну

він повернеться раптом до мене.

І забувши нараз, що іти пора —

«Невже той самий?» — спитає в конвою.

І лікар розгубиться, а сестра

ствердно кивне головою.

2007

Жити з літератури

Коли-небудь я посміюся з усього цього —

о, так, ми всі тоді наробили стільки дурниць,

життя змінюється, ми

змінюємось разом із ним,

залізні пластини в ключицях спаюють

намертво кості, ось так

живуть справжні поети,

обростаючи побутом, ніби жиром,