Розділ «Сергій Жадан Динамо Харків. Вибрані вірші»

Бачиш цей шрам, синок? Це на мене впав банкомат.

Навіть в двотисячних, коли з’явилися ви —

діти лібералізму, вершники без голови,

я топив кораблі й переходив босоніж моря,

доки Варна й Констанца пам’ятали моє ім’я.

І все, що ви знаєте про католиків та мусульман, —

лише туман, густий прибережний туман,

в якому ви губитеся, як піонери в кущах,

або як невчена піхота в травневих дощах.

Немає жодних невірних і жодних святих,

немає жодних праведних і жодних простих,

жодних партнерів, жодних, синок, торгів —

є лише наше сонце, вмерзле поміж снігів.

Є лише наші жінки, які нам спиняють серця.

Є лише наша подяка, як вигадка від Творця.

Подяка, яку відчуває риба,

коли ріка промерзає до дна.

Бо там, де для вас триває партнерство,

для мене триває війна.

Є лише ті, кого ми ховали й кого несли,