Вибране (поезія)

бо громадянство тут є зло,

що роз‘їда, мов сіль.

Країна ця – великий гріх

людей і Бога. Наш поріг

навряд чи подолать кому –

він неприступний, ніби мур.

І це нагадує скоріш

не дім, але тюрму.

У тому сенсі, що таки

ти звідси міг би утекти.

Проте – за чим? Щоб десь вночі –

і побивайся, і кричи

в надії марній зішкребти

лілею на плечі.

Простіше вірити, що ти

сидиш в оточенні води

або пісків, їх не пройти,

тому кордон – кінець мети,

де розбудовано пости

і зірвано мости.