Вибране (поезія)

Мої долоні, мов дві рибини,

спрагло тиснуться до мокрих вікон.

+ + +

Якось-таки ти виріс в цій шпарці поміж держав,

притулків, монархів, анархів, жидівських громад, республік,

стримуючи зубами язик, щоби не так дрижав,

ти завжди сприймав спілкування передумовою куплі –

продажу свого ближнього, тож за першої нагоди

наважився позбутися пут, котрими тебе в‘язали,

тобто змінити провалля Сходу, серед якого вижити був не годен,

на збудовані значно західніше залізничні вокзали.

І потім, підстрелений на кордоні, ти, що вже мав потонути давно,

все ж тримав у пам‘яті небо, котре здавалося чистим,

і надійно сховані золоті червінці, які тягнули на дно,

зводячи на пси твій потяг вирватися за межі Вітчизни.

Власне, це був, скоріше, заплив, аніж втеча.

З обох берегів лише прикордонники, затримавши хід,

дивились, як повільно тебе розвертала течія,

ніби церкву, - головою на Схід.

Цитатник