Вибране (поезія)

мовчазної

садовини.

Наче все, що буде й було –

кимось вирощене зело,

і вмовкає глина дзвінка

під стопою

садівника.

Пам‘яті В.К.

Погода, погода, повільно сідає на руки,

мов навчений птах, облітаючи пастку мі*рацій.

Суботня утома і гострі липневі сполуки

все більше помітні

в примхливому диханні станцій.

Ще поночі тягнеться в небі оголений протяг.

Вгортаються в тишу дерева – коричневі, темні.

Твої сновидіння, зібравши розкиданий одяг,

ідуть повз ремонтні склади

і забуті майстерні.

Іще вартовий стереже павутину за вітром,

ламаються відстані – що я у цьому порушу?