просто впала в крісло, витирала сльози, реготалася й кашляла...
— Ну що ви понаписували?! О господи! І де ви таке чули?
Ми понаїжачувалися...
— Вас шістнадцять учнів, і п'ятнадцять із вас понаписувало: «...За коляской бежала и лаялася
собачка из панской породы»... Де ви чули, що є на світі собаки панської чи не панської породи і щоб
вони лаялися? Порода «испанская», єсть таке государство — Іспанія, а собаки не лаються, а «лают», по-нашому «гавкають». Зрозумів? — запитала вона мене.
— Та не дуже, Маріє Андріївно! Я собі думав, пани їдуть, то й собака в них панської породи, батько часто говорять, що їх пан та бариня лають, я й думав, що коли пани лаються, то й собаки їхні
не кращі за них і теж лаються...
— А воно, бач, і не так! — засміялася Марія Андріївна. — Та в тебе ще й без того багато
помилок. Поставила я тобі двійку! Підтягтись треба! Сідай!
Я сів і ледве не заплакав:
— Здохла б вона йому, та собачка, разом із панами!.
1955
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Перший диктант» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 6. Приємного читання.