Дилда

- Га?

- Що, пак я тобi хотiв сказати? От забувся!

- Мо' сирiвцю внести?

- Та який там сирiвець?! Не в сирiвцi справа!

- Мо' десь засвербiло?

- Ой, засвербiло! Ой, засвербiло! - аж скрикнув Тимiш Iванович Дi лда. - Ох, i засвербiло ж, та

тiльки не з того боку!

Замовк Тимiш Iванович Дилда. Сопла Салимонiя Пилипiвна Дилда. У хатi було тихо.

- Салимонько! - раптом промовив ТнмIш Iванович Дилда.

- Га?

- Ой, мабуть, у колгосп записуватись треба?!

- Ой! - ойкнула Салимонiя Пилипiвна. Пiдскочила з мiсця, пiдбiгла до печi, одскочила вiд печi, мотонулася до мисника, од мисника до зачiпка, ухопила чомусь рогача й почала пiдважувати рогачем

лежанку. Потiм ухопила ночви, поставила на лiжу, дiжу з ночвами поставила на помийницю, сiла сама в

почви та тодi ще раз:

-- Ой!

Тимiш Iванович Дилда схопився з мiсця й несамовито крикнув:

- Салимонько, сядь!

- Я вже сидю!

Одне слово, в колгосп Тимiш Iванович Дилда й Салимонiя Пилипiвна Дилда записалися.

Вечорами вони сидiли одне проти одного, дивилися одне одному в очi й кивали головами.