TextBook Стежте тоді пильної
Голос наближається, наближається.
Ось майнула серед кущів золоточервона стрічка, як блискавка!
Бах! — і нема нічого…
Заєць робить невеличке коло, лисиця — більше, а вовк, — той іще більше.
Чекати іноді доводиться довгенько, — отже, одягайтесь тепло.
Одяглися.
Вам удома й кажуть:
— Ти їздиш-їздиш, стріляєш-стріляєш, собак годуєш, а в Ганни Іванівни он яка чорнобурка! І рушниці нема, і собак нема, — а чорнобурка — очей одірвать не можна.
— Добре, добре! Трапиться, так гакну й чорнобурку! Тільки в нас на Україні чорнобурка трапляється дуже й дуже рідко! Майже ніколи!
— Рідко?! Повні комісійні крамниці!
— Та що ти, господь з тобою! Що ти хочеш, щоб я з гончаками у комісійній крамниці чорнобурку полював?! Добре буде й рудобурка!
— А песці там єсть?
— Єсть!
— Білі чи голубі?
— Рябенькі! Вони тільки на далекій півночі білішають та голубішають. Так, як і куріпки: у нас рябенькі, а на півночі — білібілі, сліпучобілі! Так і песці!
Взагалі збори для полювання на лисицю дуже й дуже, як бачите, складна справа…
В коротенькому кожушку, в повстяниках і в капелюсі на лисячім хутрі виходите ви з теплозатишної хати Йосипа Євдокимовича й простуєте до Сріблянського ярка, де:
— Їй-богу, аж два лисичачих виводки!
Йосип Євдокимович — старий, досвідчений мисливець і давній ваш приятель, що на своєму віку:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 3. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944—1950» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ“ на сторінці 5. Приємного читання.