Розділ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»

— Що, нема?

— Нема!

— А я взяв! Я поклав собі за правило: приїжджаю додому, а її в рюкзаці прив'язую, щоб не забути. Помоєму, не так нервуєшся, як рушницю забудеш!

— Доведеться й собі прив'язувати! А сьогодні, прошу вас, позичте вашої… Капризна це, я вам скажу, штука, як з «горлушка»… Повітря чисте, на широке диханіє візьмеш, а воно темно, не встигнеш і зітхнути, як уже «горлушко» біля «донушка».

Тут і починається найцікавіший момент качачого полювання.

Це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя.

Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що «розкажу, то не повірите, але це — факті»

…Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчик зорями, залишаючи в чорносиній безодні золоті смуги, рипить Віз, дишель свій униз спускаючи, блідне поволі Чумацький Шлях, а під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань…

І вільно дихається, і легко дихається…

Поволеньки голос оповідача тихшає, потім якось переривається і зовсім затихає…

Сусіда якось тяжко зітхає…

— Про що думаєте, Іване Івановичу?

— Про Америку! Яка всетаки техніка.

— А що таке?

— Кажуть, двоствольну стопку видумали! І тихо…

Поснули…

«Раннімрано та ранесенько», ще ледьледь починає сіріти, штовх вас у бік:

— Вставайте! Вставайте! Час уже!

— Ггг! Ммм!

— Вставайте!