TextBook В залі попід стінами на канапах сидять не голі жінки.
Голі жінки на кону або танцюють, або фізкультурять, або співають, або просто собі випинаються, тобто показують вам свою пластику.
Не голі жінки, що ото попід стінами сидять, в антрактах, коли на сцені нема голих і коли грає музика, поміж столиками танцюють якихось танків.
Я не знаю, як ті танки звуться: чи то фокстрот, чи то чарльстон, чи то ще якась спеціальна лиха година, а тільки ж полягають усі вони в тому, як казала одна старенька бабуся:
— Сорок років я вже замужем, а й досі не знала, що це фокстрот!
Крім вищезазначеного, в залі повно «роздериротозівотної» скуки.
Ох, яка ж скука! Як чорний туман!
Отим голим «венерам» так хочеться, видно, випинатися на кону, як мені сидіти на дієті.
З шостої години вечора й до третьої ранку ж безнастанно випинайся!
З такою самою охотою на поденщині дівчата буряки полють!
І ото вийдуть вони різні голі фокуси-покуси виробляти, а на обличчях у них так такий «задор», ніби кожна з них годину тому найулюбленішу дитину поховала!
Ноги в них самі звикли вище носа підійматися, тіло само вже, де ото треба, під музику вихиляється, а обличчя їхні й думки їхні десь далеко-далеко від еротики, від пластики і взагалі від оцього самого кабаре.
Думки ті, мабуть, десь на квартирі, де є мати, де треба платити за кімнату, де треба їсти, пити, де треба взагалі жити!
Кінчився естрадний номер. Починає джаз грати щось танцюристе. Тоді ви дивіться на оберкельнера. Уважно тільки дивіться!
І ви тоді помітите, як він, з'явившись десь у кутку, пильно вдивляється в тих дівчат, що попід стінами сидять, і, піймавши котроїсь із них погляд, киває головою в напрямку середини зали:
— Танцюй!
Та нехотя підводиться, бере за руки свою товарку, чвалають вони до середини зали й починають танцювати. А кельнер ловить поглядом другу пару. Виходять ще двітри пари й танцюють. Як вони танцюють?
Бодай би їх щастя так танцювало, як вони танцюють. Я дивився на них і думав:
«Не тільки, виходить, воли ремиґають! Можна, виходить, ремиґати і в танках!»
І іменно не танок, а ремиґання!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 310. Приємного читання.