Гірчиці тут, між іншим, дуже багато їдять. Аж страшно.
Чи то вже воно життя їм таке солодке, чи що, а тільки ж так її мегелять, як у нас хліб.
А от щодо хліба, так тут дуже сутужно. Не дають хліба до страв.
Наш брат тут велике здивування по рестораціях викликає, коли обідати сідає…
І все через той хліб… Ну, звичайно, однимдвома манюсінькими шматочками, що їх тут подають до столу, православна людина, та ще з України, не може задовольнитися аж ніяк.
І ясно:
— Дайте ще brot'yl
А потім:
— Та дайте ще brot'yl
Умегеливши з десяток невеличких франзоликів (тут франзолики печуть манюсінькі,— не більше, як третина нашої п'ятакової булки), земляк чухається, а потім несміливо:
— Чи не можна ще отого, як його, brot'y?
Тоді вже в геробера починає на голові дубіти волосся, в всі столи кидають обідати і дивляться на земляка:
— Людина, мовляв, зараз помирати буде.
Смерті, розуміється, не буває, а трагедія для нас велика.
А як же ж не бути трагедії, коли ми звикли до такої на обід паляниці, що нею можна було б полк німців ув обід нагодувати.
У нас же ж є такі «примірники» (розказував мені один агроном), що «потребляють» в день 7 фун. хліба офіціально. А неофіціально ввечері:
— Федоре Михайловичу! Так що на вечерю хліба не стає. Добавки дайте.
Ой, заїхав.
Мені ж про берлінський день треба. Почнемо зранку, б годин ранку.
Тихо-тихо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 296. Приємного читання.