Розділ «Частина друга СКАРБИ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ»

Кларенс подав папірця.

— Тепер усе одно… Дивіться, четвертий поворот праворуч. Це він! — тицьнув пальцем у темряву. — Аза ним відразу…

Ангель нетерпляче водив пальцем по схемі.

— Отут, де хрестик?

— Угу.

Раптом Ангель відштовхнув Грейта і прослизнув між ним і вологою стіною штреку. Полковник поморщився.

— У нас є багато часу, Франц, не поспішайте.

Та Ангель не слухав його. Зупинився на повороті, підняв ліхтар.

— Ідіть сюди! Скільки кроків від повороту?

Полковник відрахував. Провів кайлом риску і попросив Хетеля переміряти. Вийшла різниця всього сантиметрів тридцять — пусте, нема про що говорити, і полковник перший ударив кайлом, загнавши його в грунт мало не наполовину..

Вони з Ангелем по черзі розколупували кам'янисту породу, потім Франца підмінив Хетель. Він швидко втомився, і полковник забрав у нього кайло. Махав і махав, немов не знав утоми. Нарешті зупинився, але лише для того, щоб узяти лопату.

— Відійдіть-но… — попросив партнерів. Відкинув землю — утворилася яма по коліно, зовсім мало, зважаючи на те, що контейнер лежав на півтораметровій глибині.

Тепер копали по черзі. Кам'янистий грунт не піддавався лопаті, доводилося раніше розбивати його кайлом, а вже потім. вигрібати.

Ангель спітнів, лаявся крізь зуби, паплюжачи Штайнбауера, якому заманулося так глибоко закопати контейнер.

— Звичайно, він сам не махав кайлом… У нього було кому махати… Потім заткнув рота — і все…

— Як ви розумієте: заткнув рота? — поцікавився Грейт.

Ангель перезирнувся з Хетелем.

— Є багато способів, полковнику, і один з них полягає в тому, що людина сама собі викопує могилу. Бо засипати її значно легше,

Грейт, який занурився в землю вже мало не по груди, на секунду зупинився, підняв лопату, наче захищаючись, та відразу опустив її.

— Так, ваші хлопці були мастаки на такі справи. — Рубонув кайлом ще раз, зупинився й обтер рукавом спітніле чоло. — Ми вже пройшли півтора метра…