Розділ «Частина друга СКАРБИ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ»

«Швидше до поліції, в нас Вольфганг Хетель», — прочитала. Здивовано округлила очі, та Ганс не дав їй можливості хоча б одним звуком виказати себе:

— Де мої старі черевики? Завжди я їх шукаю і завжди їх хтось закине бозна-куди!

Питав матір очима: чи зрозуміла? Та кивнула, але дивилася злякано. Ганс розірвав записку, кинув до печі.

— Я візьму із собою флягу. Вона в кухні? — натягнув штани, взув черевики і, гупаючи, щоб Хетель устиг відійти од дверей, пішов до кухні.

Хетель стояв посередині коридора, заклавши руки за спину. Розмова між фрау Шварцвеллер і сином заспокоїла його.

— Ви готові, юначе? — запитав у Ганса приязно.

— Рушаймо. Я тільки наберу води, може, захочеться пити.

Поліцейський просунув голову в кімнату, всім своїм виразом показуючи: сталося щось незвичайне. Мовив чомусь пошепки:

— Важливі новини, гер комісар, — і пропустив до кімнати літню жінку. — Розкажіть, пані, що у вас трапилося.

Та розвела руками.

— Син написав: зайди в поліцію. У нас Вольфганг Хетель…

— Хетель? — комісар оббіг навколо столу. — Ви сказали — Вольфганг Хетель?

— Так мені написав син…

Фрау Шварцвеллер розповідала. Бонне слухав, нетерпеливо бігаючи по кімнаті. Вислухавши, уточнив:

— Третій, високий, не повернувся вчора?

— Вони взяли кайло і лопати… Назад прийшли вдвох, третій поїхав до Зальцбурга. Він мусив щось передати їм через хазяйку «Гірського орла».

— Скільки вам потрібно часу, щоб уладнати справи в Унтеркрімлі? — запитав Бонне.

— Бог з ними, зі справами, — відмахнулась фрау Шварцвеллер.

— Ні, — заперечив Бонне, — вони(могли не піти до Долини конвалій і стежать за дорогою, коли і з ким ви повернетесь. Робіть закупки й сідайте в автобус. Якщо Хетель удома, передасте, що в «Гірському орлі» вам сказали: «Аукціон відбудеться четвертого вересня». І от що: коли їх нема вдома, то дайте нам якийсь знак.

Фрау Шварцвеллер одразу збагнула, що від неї вимагається.