Розділ «Зрада ZRADA made in Ukraine»

- Тетяна Віталіївна казала, що грип буває непередбачу ваніший за рак.

- А хто така Тетяна Віталіївна, можна запитати?

Вікторія і Лариса обмінялися виразними поглядами.

- Це мама Мурчика, - відповіла Лариса.

- А чи можна запитати, хто такий Мурчик?

- Це… як би це краще сказати.. це… автор п’єси «Дорога Зради», яку Вероніка ставила в своєму театрі «Трясоспис».

- Між іншим, на сорок днів буде знову цей спектакль. Ти, тату, маєш його неодмінно побачити!

- Гаразд, Віко, я знаю про цей спектакль… Але, якщо вже ми тут сидимо, то давай відповідати на поставлене питання.

А ти відповіла тільки «по перше».

- Добре. По друге, мамі стало краще. Вона не померла тоді, коли в неї була температура сорок! Але чомусь це ста лося, коли їй стало значно краще. А по третє, це те, що казали ви, тьотю Ларисо. Набряк гортані - це алергійна реакція, а не симптом грипу.

- Дмитре, яка твоя думка з цього питання?

Дмитро зітхнув. У нього защеміло в очах. Він ковтнув повітря, змушуючи себе говорити спокійно:

- Вероніці не було погано, коли я бачив її напередодні. Їй не сподобалось, що я прийшов, я це відчув. Але вона не була ні налякана, ні обурена. Просто дивилась на мене як на чужу людину. Я приніс троянди, вона їх взяла…

- Тобто ти стверджуєш, що твій прихід не міг викликати в неї нового загострення хвороби?

- Стверджую! І лікар Ольга Павлівна, з якою я розмовляв сьогодні, може це підтвердити. А також стверджую, що мені дзвонили напередодні. Сказали, щоб я приїхав саме до цієї лікарні. Щоб звернувся до баби Зосі. А також стверджую, що бачив бабу Зосю в домі батька Вероніки на Подолі вісімнад цять років тому, коли приходив туди по речі Вероніки.

- А може, ти помилився щодо баби Зосі?

- Віко, ти бачила її сама. Другого такого обличчя немає. Її побачиш один раз - і впізнаєш через п’ятдесят років.

Більше того. Саме з нею я домовився, щоб вона винесла одяг твоєї мами. І вона все це зібрала і подала мені через вікно, що виходило на вулицю, до Дніпра. Щоправда, я не знав, що ту жінку звали Зосею.

- Я чому питаю, чи ти не помилився. Мама не казала мені нічого такого про неї. Вона не казала, ніби то її давня знайома. Хоча вона дуже багато розповідала мені про своє життя в батьковому домі.

- У тебе все, Дмитре?