TextBook — Вован еще успеет… Пошел, сука!
У підсобці було одним-одне вікно, та й те заґратоване грубим арматурним пруттям. За столом сидів наш водій, а ззаду, під стіною, стовбичив драб із автоматом на плечі.
— Садись, падла! Руки на стол! Ну вот, сейчас и побазарим…
Хтось ударив мене по голові. Били кулаком і, напевне, з усієї сили, тому що в очах аж каганці посвітилися.
— Значит, так… — бецман поклав калаша на підвіконня й дістав пачку «Кенту». — Сколько вас в команде?
Я непомітно глянув на водія.
— Двоє! — відразу ж сказав той.
— Не врешь?
— Блядь буду!
— А если вспомнить?
— А че вспоминать-то! — водій підняв голову й глянув на бецмана. — Двое и было.
Бецман криво посміхнувся.
— Вован, помоги братухе вспомнить!
Десь із-за спини вийшов худий мов скіпка драб із маленькими зміїними очицями. Він уміло згріб водія за вуха й уп'явся пальцями в очні яблука.
— А-а-а! — загорлав той, аж шибки завібрували.
— Будешь, сука, фуфло гнать? Будешь лапшу на уши вешать?
— Какое фуфло… двое, казлом буду!
Оце боєць, захоплено подумав я… молоток!
— Где же бабки? — (Водій мовчав.) — Ми всю тачку обыскали, пидор ты гнойный! Кто бабки везет, если у вас их не нашли?
Водій уперто мовчав. Умре, а й слова більше не скаже, зрозумів я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кайдани для олігарха» автора Кононович Леонід на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „7“ на сторінці 4. Приємного читання.