Розділ «Штовхач»

Жирдяй Джонні Голден не просто протестував. Він голосно волав.

— Він псих! Припхався сюди, не знав навіть, що йому треба, а коли побачив патрони у «Біблії стрільця», не знав, скільки патронів у коробці, скільки вони коштують, а вже те, що я сказав йому піднести дозвіл ближче, то це взагалі така купа лайна, якої я в житті не бачив. Бо в нього не було дозволу на… — 1 тут Жирдяй Джонні перервав свій потік слів. — Он він! Он той придурок! Він тут! Чувак, я тебе бачу! Бачу твою морду! Наступного разу, коли ти побачиш мою, ти, бля, пошкодуєш! Я тобі гарантую! Гарантую, блядь…

— То кажеш, у тебе нема гаманця цього чоловіка? — спитав О'Мейра.

— Ви знаєте, що в мене нема його гаманця!

— Ти не проти, якщо ми глянемо за цією вітриною? — втрутився Дилівен. — Просто перевіримо, і все.

— А бодай вас мати в кропиву висцяла! Вітрина ж скляна! Ви там бачите хоч один гаманець?

— Ні, не за тією вітриною… за цією, — сказав Дилівен, просуваючись до каси. Його голос був ніжним, як котяче хурчання. З того місця, де він стояв, видно було кріпильну стрічку завширшки приблизно два фути, яка збігала донизу полицями вітрини. Дилівен подивився на чоловіка в синьому костюмі, і той кивнув.

— Я хочу, щоби ви, хлопці, негайно забралися звідси, — сказав Жирдяй Джонні. Він трохи спав з лиця. — Прийдете з ордером — тоді й поговоримо. А тепер вимітайтеся звідси. Країна ж наче досі вільна, хі… ану! Ану! АНУ ПРИПИНІТЬ!

О'Мейра зазирав за прилавок.

— Це незаконно! — лементував Жирдяй Джонні. — Бля, це незаконно, Конституція… мій, бля, адвокат… зараз же стань з того боку, інакше…

— Я лише хотів ближче глянути на товар, — м'яко сказав О'Мейра, — бо в твоїй вітрині, бля, таке замацане скло. Тому я й перехилився. Правда, Карле?

— Істинна, чувак, — урочисто промовив Дилівен. — А глянь-но, що я знайшов.

Роланд почув клацання, і зненацька в руках у стрільця в синій формі опинився револьвер велетенських розмірів.

Жирдяй Джонні, до якого нарешті дійшло, що він сам буде єдиною людиною в цьому приміщенні, котра заперечуватиме легенду, розказану тим копом, який забрав його маґнум, аж почорнів.

— У мене є дозвіл, — сказав він.

— На носіння? — спитав Диліван.

— Ага.

— На потаємне носіння?

— Ну.

— Цей револьвер зареєстрований? — спитав О'Мейра. — Правда ж, зареєстрований?