— Це Золтан.
Зачувши своє ім'я, крук іще раз каркнув і злетів до Брауна. Сів на голові поселянина і зручно вмостився там, запустивши кігті в розкошланий чуб.
— Трахати тебе, — виразно прокаркав крук. — Тебе і коняку, на котрій ти приїхав.
Стрілець приязно кивнув.
— Боби, боби, музичний фрукт, — натхненно проспівав крук речитативом. — Їси-їси, а з дупи звук.
— Ти його цього вчиш?
— Гадаю, це все, що він хоче знати, — відповів Браун. — Якось я пробував навчити його «Отче наш». — Його погляд помандрував десь за хатину, до безбарвної сланцевої пустелі, і на мить там затримався. — Та, схоже, «Отче наш» не для цього краю. Ти стрілець, чи не так?
— Так. — Він присів навпочіпки і витяг тютюн. Золтан спікірував з голови Брауна й сів, тріпочучи крильми, на плече стрільця.
— Я думав, вас уже не залишилося.
— Тепер бачиш, що це не так, правда ж?
— Ти прийшов із Внутрішнього Світу?
— Давно це було, — погодився стрілець.
— Там щось лишилося?
На це стрілець не відповів, але вираз його обличчя промовляв: цю тему краще не зачіпати.
— Переслідуєш того, іншого, так?
— Точно. — І вслід за цим пролунало неминуче питання:
— Давно він тут пройшов?
Браун знизав плечима:
— Не знаю. Тут із часом щось дивне коїться. Як і з відстанню та напрямком. Понад два тижні тому. Менш ніж два місяці. Відтоді як він тут проходив, чоловік із бобами навідував мене двічі. По-моєму, шість тижнів минуло. Але я можу й помилятися.
— Їси-їси, а з дупи звук, — сказав Золтан.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шукач [Стрілець]. Темна вежа I» автора Кінг Стівен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ І Стрілець“ на сторінці 3. Приємного читання.