Володар Перснів: Дві Вежі

- Схибив тому, що не міг вирішити, кого більше ненавидить, тебе чи Сарумана, - сказав Арагорн.

- Можливо, - згодився Гандальф. - Цим двом спільне життя не буде солодким. Якщо Гадючий Язик вивернеться з Ортханка живим, це для нього незаслужене щастя… [167]

Тим часом Пін, крекчучи та згинаючись від ваги, волочив свою здобич по сходах.

- Гей, друже, а віддай-но мені цю кульку! - схаменувся Гандальф. - Хто тебе прохав її хапати!

Він підбіг до гобіта, вихопив кулю з його рук та поспіхом загорнув у полу свого плаща.

- Цим я займусь сам. Оце так прислужився хазяїнові Гадючий Язик, нічого не скажеш. Сам Саруман нізащо б його не викинув.

- А може, він має щось більш придатне для цього? - сказав Гімлі. - Якщо ти скінчив, давайте відійдемо звідси подалі.

- Тут все скінчилось, - сказав Гандальф. - Ходімо.

Вони спустилися з ґанку. Роханці радісно зустріли Те-одена та шанобливо схилились перед Гандальфом. Сили Сарумана вичерпались. Усі бачили, як слово Гандальфа зламало патерицю чародія.

- Ну що ж, - сказав Гандальф. - Одну справу зробили. Тепер треба відшукати Древеса та розповісти йому, чим скінчилось.

- Він і сам здогадається, - сказав Меррі. - Чи можна було ждати іншого кінця!

- Сподіватись можна завжди. Бува, що й пушинка переважить гору. Я мусив поговорити з Саруманом: по-перше, хотів переконатись, що голос його втрачає силу. Він попався на гачок і намагався обплутати кожного з нас окремо, поки всі інші прислуховувались. Але ж неможливо бути разом і радником, і тираном. По-друге, дати йому нагоду перейти на наш бік. Він дуже знадобився б нам… Однак він хоче не допомагати, а правити. Тепер він розраховує на непохитність Ортханка. Втім, хоч нам не вдалося його взяти, але Саурон…

- А якщо Ворог за нього не візьметься? Що ти зробиш з Саруманом? - спитав Пін.

- Та нічого не зроблю. Що з ним станеться, не знаю. Яка сила марно пропадає, зійде нанівець… Дивні завороти робить доля! Ненависть, як змія, іноді сама себе кусає. Навіть якщо б ми одержали доступ до всіх скарбів Ортханка, ми б не знайшли там більшої коштовності, ніж ця куля, котру Гадючий Язик зі злості кинув нам на голови…

З верхніх вікон Ортханка долинув шалений крик. [168]

- Ось, чуєте, Саруман тої ж думки, - закінчив Гандальф. - Залишимо приятелів наодинці, хай порозуміються…

Древеса з десятьма іншими ентами вони зустріли відразу ж, як виїхали за ворота. Арагорн, Гімлі і Леголас дивилися на ентів з великим подивом.

- Пам’ятаєш, я казав тобі про своїх товаришів?-*- зверг нувся до Древеса Гандальф. - Ось вони, знайомтесь.

Він назвав імена всіх трьох. Старий ент, як завжди, довго придивлявся до кожного, потім спитав у Леголаса:

- Отже, ти з Чорнолісся, шляхетний ельфе? Колись це був прекрасний ліс…