Володар Перснів: Дві Вежі

- Хо-хо, - пхикнув Древес. - Хо-хо! Довго довелося б тобі слухати! Куди ти поспішаєш? І взагалі, це мені слід питати, а вам - відповідати. Ви забрели до моїх володінь. Хто ви такі? Мені ніяк не вдається віднести вас до якогось відомого племені. Здається, про вас нічого немає в тих переліках, які я заучував у молоді роки. Давненько те було… Може, з того часу складено нові списки? Ну ж бо, спробую пригадати…

Слід пам’ятати усяке створіння!

По-перше - чотири вільних народи…

Найстарші - діти ельфів прадавніх,

Гноми підгірні, в ремеслах умілі,

Енти, ровесники гір земнородні;

Люди, що смертні, господарі коням…

Гм-гм-гм.

Вправні бобри, легконогі косулі,

Ласі ведмеді та вепри битливі,

Вовк ненаситний, заєць лякливий…

Гм-гм-гм.

Буйвол на паші, орел в піднебессі…

Білка метка і шляхетні олені;

Лебеді білі, гадюки холодні…

Гм-гм, а далі? Тра-та-та та-там… та-там… дуже довгий список. І жодне описання вам не підходить!

- Дуже навіть дивно, - сказав Меррі. - Нас ніде в старовинних літописах не згадують. Але ж ми, гобіти, теж не перше століття на світі живемо!

- Може, доцільно додати до старого списку нові рядки? - запропонував Пін. - «Гобіти-крихітки в нірках затишних». Додай нас до чотирьох вільних народів, одразу після людей-Здоровил, і все буде гаразд.

- Гм! Слушна думка, цілком слушна, - сказав Древес. - Це вирішить проблему. Отже, ви риєте нори? Дуже, дуже розумно. А хто назвав вас гобітами? На ельфійську назву не схоже. Адже старі слова всі йдуть з мови ельфів, оскільки перші навчилися говорити…

- Ніхто нас не називав, ми самі так назвалися, - сказав Пін.