TextBook Якби вони просто крутили роман, пристрасті, гадаю, досить скоро вляглися б, та Ларс вирішив, що варто кинути свої молоді нерозтрачені сили на боротьбу з корупцією, яка панувала у переважній більшості відділів нашої контори, а найперше — в кадрах. Тут війна перейшла на якісно новий рівень.
Силоненко зненавидів нового віце-президента люто. Сторожко озираючись, він піднімався на третій поверх нашої контори і вужем заповзав до кабінету президента — давнього свого знайомця ще з міністерства. Пригладивши сивого козацього чуба, він брав із руки секретарки горнятко кави і пошепки зронював, що Ларс — шпигун капіталізму, який використовує своїх підлеглих для отримання надсекретної інформації. Маячня? Але факт: одного дня президент викликав мене до кабінету на третьому поверсі й запитав, які стосунки пов’язують мене зі Світланою і Ларсом.
«Світлану я знаю багато років», — відповіла я здивовано.
«А які стосунки пов’язують Ларса і Світлану?»
«Либонь, це краще запитати в неї самої».
«Я президент, я маю знати все, що відбувається в конторі. Ви ж розумієте, вам тут іще працювати…»
В очах мені спалахнули мільйони червоних леліток.
«Я можу бути вільна?»
Зараз, задушивши в собі образу, я підійшла до Силоненкового столу і поклала на нього табель.
— Юлію Валентиновичу, вибачте, але чому ви поставили тут знаки питання?
У Силоненка смикнулися губи, а тоді він одповів:
— Ці два дні Світлани не було на роботі.
— Наскільки мені відомо, в перший день її не було тільки з обіду, але начальник сам відпустив її до лікарні. І на другий день також.
— Я нічого не знаю. Якщо начальник її відпустив, то хай він табель і підписує.
— Юлію Валентиновичу, але ж ви розумієте, що начальника нема, а в понеділок табель здавати буде пізно.
— Мене це не обходить.
Обличчя моє пашіло. Ховаючись за монітором, Непийпиво з цікавістю спостерігала за нами. Мені урвався терпець.
— А кому ще мені поставити прогули? — не втрималась я, мимохіть метнувши у неї погляд.
Силоненко вибухнув:
— Ви, — він раптово перейшов на «ви», хоча за старою радянською звичкою раніше й не зважав на такі дрібниці,— ви намагаєтеся вигородити Світлану, бо вас пов’язують незрозумілі стосунки з віце-президентом. Між іншим, президент зацікавився, чому комерційна інформація раптом стає відомою за межами нашого відділу. Служба безпеки уже з’ясовує…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соло для комп’ютера» автора Тисовська Наталя на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ сьомий ЗАБУТИЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.