— Звідки ти це взяла?
— Начальник твій сказав, — мовила я. — Я тебе шукала, дзвонила тобі, він узяв слухавку, каже: в університеті…
І тут мене нарешті осяяло.
— Збрехала начальникові? Та куди ж ти ходила насправді?
— Не пам’ятаю… — знизала плечима Оленка. До столика вже прямувала Ніна. — Ну, замовила? — обернулася до неї Оленка, змінюючи тему.
— Замовила. Коли що не так — претензії не приймаються.
Не встигла Ніна всістися за столик, уже не на гойдалку, окуповану нами двома — нема місця для третього! — а навпроти, на м’який стілець, як офіціант підскочив із тацею і почав виставляти на стіл каву, чашку з окропом для мене, а на тарілочці — пакетик чаю, нарізаний лимон, цукор.
— А торт? — ображено мовила Ніна.
— За хвилину буде, — офіціант виклав на стіл серветки й виделки для торта. І дійсно: за хвилину я вже встромила гострі зубці простої виделки в пухку білу масу — самі збиті вершки, ледь закріплені желатином, — з якої де-не-де стирчали шматки ананаса.
— Божественно, — простогнала я. — Чому порції такі малі?
— Щоб ти випадково не розтовстіла.
— Мені це не загрожує… Хіба, може, тобі?..
— Ах ти!..
Оленка, зробивши страшні очі, облизала чайну ложку і стукнула мене нею по лобі.
— Ой! — скрикнула замість мене Ніна. — Ти чого?
— А того! — з гідністю відповіла Оленка.
За вікнами сипонуло іскрами снігу — сніжинками дрібними, не лапатими, що аж світилися, пролітаючи повз вуличний ліхтар. Над головами в нас, десь угорі, під самим скляним склепінням, заспівала Селін Діон, і раптом очі відвідувачів кафе затягло серпанком замріяності та смутку, і сповільнилися рухи, і стишилися голоси. Я сьорбала залишки вже вихололого чаю, затримуючи їх у роті, чомусь збентежена голосом Селін Діон так само, як і всі. Торт розтанув, зник, не лишилося навіть сліду на тарілці. У Ніни вигляд був голодний і нещасний, наче у вуличного пса коло м’ясного павільйону.
— Ще по шматочку? — проскиглила вона.
— Не подужаєш, — мовила Оленка. — А як подужаєш, з унітазом побіжиш обійматися.
— Грубіянка ти! — відвернулася від неї Ніна.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соло для комп’ютера» автора Тисовська Наталя на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ дев’ятий КАФЕ «БОН-БОН»“ на сторінці 2. Приємного читання.