TextBook 
Йшли вони день, два, три, а на четвертий досягли Південного полюса. Там не було нічого, крім неба і нескінченної крижаної пустелі. I було так морозно, що в Надєжди соплі перетворилися на довгі, зеленi бурульки, звисаючi з рильця, наче iкла.
– Ми досягли мети!!! – урочисто промовив Амундсен.
Надєжда трохи iнакше собi уявляла це мiсце (напевно, більш привабливим), але нiчого не сказала цуцику, бо той радiсно стрибав i горлопанив.
«Ура-а-а! Ура-а-а! Ура-а-а!»,
то й вона собi також почала стрибати i тоненько так верещати:
«Ура-а-а! Ура-а-а!»,
але спіткнулася i…
А-а-а-а-а-а А-а-а-а-а Бу-ф-ф-ф-ф!!!
З усієї сили гепнулася п’ятачком об щось тверде і холодне.
– Як ти? – запитав цуцик.
– Тут щось є, – вiдповiла свинка.
I вони почали худко розгрібати сніг.
Шух-шух, Шух-шух, Шух-шух…
Під снігом виявився величезний іржавий люк. Мандрiвники підняли йогоi-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i i побачили вузьку, глибоку, темну шахту з залізною драбиною! Не вагаючись, вони полiзли вниз. День лізуть у темряві, другий… і чим нижче вони опускаються, тим стає все тепліше і тепліше. А на третій день скінчилися сходинки у драбини…
– Ти що-небудь бачиш? – запитав Амундсен.
– Ні, а ти? – запитала Надєжда.
– І я ні, – вiдповiв Амундсен.
– Hande hoch! Хто тут? – пролунало з темряви.
– Надєжда i Амундсен! – вiдповiли мандрiвники – А хто ти?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Надєжда i Амундсен» автора Коцун Йожа на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава VI.“ на сторінці 1. Приємного читання.