TextBook Сказавши так, Пузир, лiвою рукою допомагаючи собi, а праву з пiстолетом тримаючи перед собою, полiз на горище.
Довкола вже стало зовсiм темно.
24— Вилазь! — крикнув Пузир у вогку темряву горища.
Вiдповiддю була тиша.
— Сєрий! Вилазь! Все, приїхали! Ти ж тут, знаю я тебе!
Знову не почувши вiдповiдi, Пузир залiз на горище, випростався i сторожко повiв пiстолетом перед собою.
— Дiстану все одно! — попередив вiн.
— Стiй, де стоїш! — почулося з темряви.
Бражник говорив з далекого кутка горища. Голос звучав слабкувато, вiн часто та голосно дихав.
— Чого ти? — запитав Пузир.
— А ти чого?
— Нiчого… Слухай, капiтане…
— Це ти мене слухай! — перебив Бражник, i хоча Коля не бачив його, тiльки щось темне ворушилося в кутку, вiн вiдчув: той хоч i поранений та неозброєний, але впевнений у собi та своїх силах.
Вiд цього Пузирю зробилося зовсiм не по собi. Бажання застрелити капiтана вже дорiвнювало бажанню розстрiляти власнi страхи.
— Кажи!
— Це ти кажи — як вирулювати зiбрався?
Опер нiби читав його думки.
— Тобi яка рiзниця? — вигукнув Пузир, намагаючись не думати про те, що в самого не готова вiдповiдь.
— Велика, Миколо! — Бражник стримано застогнав. — Дуже велика! Якщо ти зараз не стрiлятимеш, розкажу, як ми з тобою разом банду лiквiдували.
— Ага! Потiм раз — i посадиш мене!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аномальна зона» автора Кокотюха Андрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 РЕАЛЬНИЙ СВІТ“ на сторінці 33. Приємного читання.