Свинячий кожушок

Як тільки Свинячий кожушок висунув свою ніжку, так вона й шурхнула в черевик. Цар зрадів, а баба розізлилась. І забира цар з собою Свинячого кожушка, каже:

— Нічого з собою не бери, нічого мені не треба.

— Ні,— каже дівчина,— пустіть, я хочу взяти в своїй скрині одну річ.

Та й взяла з собою золотеньке яблучко.

От й повів цар її в своє государство. Як тільки вони стали входити в його государство, зразу садки зацвіли, солов'ї защебетали, зозулі закували, і риба в морі заграла. Цар веселий, і всі його рідні теж.

Розслухала баба, куди цар повів дідову дочку, та й каже своїй:

— Іди горами та лісами та шукай свою сестру. А як найдеш її, то попроси, щоб вона пішла з тобою купатися.

От пішла бабина дочка шукати свою сестру та й найшла і каже:

— Ходім, сестричко, скупаємось у морі.

— Та чого ж мені іти, як я можу й дома скупатися, ось у мене є річка.

— То ходім уже ради мене. Поведи до мвря, я подивлюся.

А в дідової дочки вже й синок був. А цар якраз в той час був на охоті.

Згодилась цариця піти до моря. От поки цариця роздягалася коло моря, то бабина дочка швиденько роздяглася та й почала купатись. Як тільки цариця вліза в воду, то бабина дочка вилізла з води та й каже:

— Ану, сестро, я надіну твоє убрання та й подивимось, чи ловко мені буде.

— Надівай,— каже цариця.

А як стала цариця виходити з води, то бабина дочка і каже:

— А ти моє надінь.

Як цариця вдяглася в її убрання, тоді бабина дочка і каже:

— Тепер ти біжи степами та лісами, а я візьму твого сина та піду до тебе.

От і побігла дідова дочка. А як тільки бабина дочка стала входити в царство, зараз садки перестали цвісти, солов'ї перестали щебетать, зозулі кувать, риба в морі перестала грать. Цар сумний, дитина плаче.