— А як нема, то ховайтеся же ви притніше, бо король дуже любить печерецьку рибу, то він вам задасть...
— А куди ж ми сховаємося? — питає Дубецький.
— Ось лізьте в ту дуплинасту липу, то, може, не найде.
От сховався пан з панею в дуплинасту липу, і наказали слугам, щоб не казали, де вони, щоб їм ще більше не втрапилося.
Їде король, доїжджає до пастухів і питає:
— Чий се товар?
— Аже пана Печерецького,— кажуть йому.
І дав він каждому награду по рублю. А Котофей все мотається коло палацу.
Приїхало вже і весілля. Розположилися: коні — в стайні, а самі пішли в палаци і стали там їсти і закусувати. А музика грає.
Котофей казав, щоб напоїти слуг і поставити їм багато горілки, так щоб вони перепилися. От як поп'яніли слуги зовсім, він казав, щоб салют робити молодим. Побрали слуги ружжа і давай палити. А Котофей каже:
— Не так ви стріляєте: треба стріляти не вверх, а в липу, то буде голосніше.
Стали вони в липу стріляти, та й забили пана з панею, і схоронили. Допіро Іван Печерецький з жінкою і Котофеєм зосталися там пановати, і досі поживають, і нас до себе призивають.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Котофей і пан Печерський» автора Народна творчість на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 6. Приємного читання.