— А де ж він?
— А там на дворі.
Пан вийшов, подивився та й охолонув, що стільки вовків. Він казав слугам брати ружжа і давай їх бити та стріляти. І так їх вибили до єдного і стали шкури здіймати, а Котофей побіг додому.
Біжить він, стрічає по дорозі в лісі так само зайця. Каже заєць на його:
— А де ти, Котофей, був? Хто тобі хвостика позолотив?
— У злотника. Він всім може позолотити.
— Може б, і мені позолотив?
— Не буде єдному золотити; якби вас з копа, то, може б, позолотив.
Допіро став заєць кумавкати, кричати... То назбігалось їх більш як копа, і він їх повів знов до свата.
Загнав зайців на двір, казав зачинити браму і пішов до свата знати давати, що зять прислав гостинців на весілля.
Побачив сват, що стільки зайців, зрадів, що буде печеня і шуби; казав, щоб вибити всі зайці, а Котофей вже знов побіг додому.
І таким чином Котофей багато всякого звіра доставив своєму сватові.
Прибігає Котофей додому і застає Івана Печерецького — тільки що жив. Каже:
— А що, ти ще жив, Іване Печерецький?
— Чуть живий... Як не даси їсти, то вже хутко умру.
Побіг зараз кіт до хати, достав хліба, приніс і дав йому їсти, і скоромного также достав йому — сала і всякого. Подав йому в піч. Той поїв...
— А що, тобі лучче стало, Іване Печерецький? — питає Котофей.
— Трошки полегшало, але не зовсім.
Той ще приніс сала, і наварив галушок, і став його цаньгом кормити цілий місяць.
— А як тобі, Іване Печерецький?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Котофей і пан Печерський» автора Народна творчість на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 3. Приємного читання.