Казка про Оха-чародія

Ох зробив собі землянку,

Оха більше не видать.

Але хто те місце знає,

Де трухлявий[3] пень і мох,

Той приходить і волає[4],

Або й тихо каже "Ох!"

Хоч би навіть ненароком

Теє "ох!" промовив ти,

Знай, що вилізе те боком, -

Вороття вже не знайти!

Бо затягне з головою

Трясовиця мохова

І з душею, ще живою,

Під землею похова.

Під землею ж там - палати"

Де вельможний Ох сидить,

Гарні, пишнії кімнати,

Срібло-злото скрізь ряхтить[5];

Дорогії самоцвіти,

Наче зорі, миготять,