Дивлячись на сиві пасма коси в Балабушихи, Гануш думав, що вона провадить мову за свою дочку.
- От і я вийшла за свого протопопа: думала, що люблю його, а потім вийшло… ет! - сказала вона, махнувши рукою.
Балабушиха махнула рукою й важко зітхнула й задумалась.
- Мосьє Гануш, ви любили хоч раз на віку щиро, гаряче? - спитала Балабушиха згодом і ще ближче нахилила голову через стіл до Ганушевого лиця.
Гануша вразили ті несподівані слова; він аж підняв голову.
- Я!.. Я?.. Було всього на віку, - сказав Гануш, котрому ті слова з уст баби стали трохи противні, навіть гидкі. Балабушиха стала пробувати силу своїх очей і підсолодила їх, неначе нагодувала варенням.
- Кажіть-бо сміливо! Ми тут удвох. Нас ніхто не підслухає й не побачить. Щодо мене, то я без кохання не можу жити. Ох, як важко, як тяжко жити без милого! - сказала Балабушиха й зітхнула, спустивши очі на стіл.
Гануш нахильці мерщій допив чай, покинув навіть варення й дременув з гульбища. Балабушиха вискочила слідком за ним.
- Вечір чудовий. Хочеться погуляти, походити, - сказав Гануш, приспівуючи якусь арійку.
- Скажіть-бо, мосьє Гануш, яких ви любили: чи білявих, чи чорнявих? - знов сміливо й настирливо питала Балабушиха.
- Та так, як випадало: один рік біляву, а другий - чорняву, - щоб не докучило, - сказав Гануш, одмовляючись жартами.
- Широке ж в вас серце. А які ж вам більше припадають до вподоби: чи блондинки, чи брюнетки?
- Разом усякові: і блондинки, і брюнетки, аби були гарні та молоденькі.
Балабушиха повернула по доріжці наниз до берега, між густі верби. Гануш пішов поруч з нею.
- Чи не любили ви часом по три разом? - спитала з жартом Балабушиха.
- Траплялось й по чотири. Вранці побачу одну гарну дівчину й закохаюсь, увечері побачу ще кращу другу, - знов закохаюсь.
- Палка ж ви людина! З вами й гуляти страшно.
- Зовсім не страшно. Я спокійний, як ягня, й не кусаюсь; я вже з'їв свої зуби, як кажуть про воли та коні.
- Зарані! А може, то ви не придивились добре до своїх зубів, - сказала Балабушиха, кусаючи губи.
- Не знаю. От прийдемо до хати, то я подивлюсь на свої зуби в дзеркало.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Старосвітські батюшки та матушки Повість-хроніка» автора Нечуй-Левицький Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „10“ на сторінці 8. Приємного читання.