ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬКИХ

Та ви хоч трохи підождіте,

Темний похорон не справляйте,

Поки душа козацька з тілом розлучиться!»

«Вовки-сіроманці набігали,

Тіло козацькеє рвали,

По тернах, по байраках жовту кость жвакували.

Сива зозуленька прилітала,

Жалібненько закувала...»

Сахно Черняк

А ті ж то двоє все-таки добрались?

І що ж вони сказали батьку-матері?

Томиленко

Збрехали, звісно. Що були не разом,

що тільки вдвох тікали із неволі,

а меншого й у вічі не видали.

Чи що вночі тікали та будили,

а він, мовляв, не захотів вставати,

то так там і залишився в Азові.

Це — старший брат. Одначе середульший

не видержав, покаявся, признався.