— Хто ви? — спитав капітан тривожно, передчуваючи, що це ще одна жертва Дзвонаря.
— Я шофер. Мельник… Бандит, якого я віз… на вокзал, ударив мене. Украв машину… «Волга»… 34–89… Наздоганяйте! Швидше… А то втече.
Капітан перезирнувся з міліціонерами.
— Та-ак. Справа ще серйозніша. Тепер, коли «Волга» у його руках, сумнівно, щоб він поїхав на вокзал. Напевне, звернув на трасу. Але в який бік? На південь чи на північ? Може, просто в поле?
Мить подумавши, він сказав:
— Марто!
Дівчина вискочила з машини.
— Залишайся тут, біля цього чоловіка. Хвилин через десять-п'ятнадцять до вас під'їде швидка допомога. Я викличу її. Нікого не бійся. Ну, будь молодцем!
Марта лишилась.
Машина рвонула з місця і, набираючи швидкість, помчала вперед.
Капітан знову припав до рації..
— «Береза», «Береза»… Ви мене чуєте? Бандит Дзвонар украв таксі… Шофер Мельник лежить поранений на третьому кілометрі від шосе по дорозі на Степову. Вишліть туди швидку допомогу! Ви мене чуєте? Накажіть вислати всі оперативні машини, перекрийте всі дороги! Я поверну на північ, бо схиляюсь до думки, що він не ризикне їхати через місто.
На роздоріжжі було пустинно. Асфальтна дорога, що вела з міста до обласного центру, блискучою стрічкою звивалася серед зеленавих ланів і щезала за горою. Від неї до вокзалу відходила розбита бруківка.
Але на вокзал їхати не довелося. Зразу за лісосмугою, де дорога звертала ліворуч, вони побачили вантажну машину з піднятим капотом. Молодий шофер, що порпався в моторі, побачивши міліцейський УАЗ, підняв руку.
УАЗ зупинився.
— Гей, друже, — звернувся до шофера капітан, — ти давно тут стоїш?
— Та вже з годину.
— Ти не бачив, хвилин десять тому тут не проїжджало таксі?..
— Ні, не бачив…
— А може, ти не помітив?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Слід веде до моря» автора Малик Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша НОВАЧОК“ на сторінці 69. Приємного читання.