TextBook — Гаразд. Ходімо! Дружину замкни в хаті, чи в коморі, чи де хочеш, аби тільки не показувала свого носа і не заважала нам. Та швидше повертайся!
Вони зайшли до хати.
— Ти ось що, Ганно, іди сюди! — сказав похмуро Глечик, суворо глянувши на дружину, що шила біля вікна.
Він відчинив двері в комірчину.
— А що там? — жінка відчула щось недобре.
— Швидше, коли тобі кажуть! — гримнув хазяїн і пхнув її в плечі. — Заходь!
Жінка зайшла. Клацнув замок.
— А тепер — до льоху! — сказав Дзвонар. — Та лопату не забудь!
По дорозі він прихопив з ліжка кольорове покривало.
Льох був мурований, цегляний, але з земляною долівкою. Глечик ввімкнув світло і став біля входу.
— Копай! Ну! — гримнув Дзвонар, нервуючи.
«Ударити лопатою чи ні? — гарячково думав Глечик. — Розмахнутись — і прямо в перенісся!.. А там буде видно! Ну, сміливіше, Онуфрію! Сміливіше! Чекай. А якщо він відхилиться і ти не приголомшиш його за першим разом? Він дужий, чорт! Зразу накинеться на тебе і ножакою під бік…»
Дзвонар підозріло глянув на свого напарника. Він, здається, здогадався, які думки промайнули у того в голові.
— Не дурій, діду! Не дурій! Ми ж друзі. Одною вірьовочкою зв'язані. Не бійся. Поділимось по-братерськи. Ну, починай!
Глечик важко зітхнув і почав копати. Земля була м'яка, піддавалася легко.
Незабаром заступ виколупнув шмат мішковини.
— Тягни! — наказав Дзвонар.
Глечик витягнув клунок, вогкий, у глині. Дзвонар спритно вихопив його в старого з рук, але той встиг міцно вчепитися за гузир. Шарпнув до себе.
— Ти ж казав — поділимось…
Дужий удар кулака обірвав його мову. Глечик заморгав очима і посунувся по стіні на долівку. Дзвонар зірвав з нього пояс, зв'язав ззаду руки, а в рот запхнув ганчірку. Потім клунок загорнув у покривало і швидко побіг сходами нагору…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Слід веде до моря» автора Малик Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша НОВАЧОК“ на сторінці 66. Приємного читання.